Ukrainian Orthodox Church of Canada



ЖИВУ ВЖЕ НЕ Я

21-та Неділя по П'ятдесятниці

У сьогоднішньому Апостолі (Галат 2:16-20) ми чуємо вислів містики Св. Апостола Павла, який каже, що вже не він живе, а Христос проживає в ньому. Такий вислів - вияв глибокої любові Павла до Того, що врятував його від безплідного життя, в якому були великі зусилля здобути впевнення у своїй праведності перед Богом, які однак йому того впевнення не приносили. Павло пережив основну переміну в своєму житті, коли він у дорозі до Дамаску містично зустрів Ісуса Христа, учнів Якого він переслідував.

У цій зустрічі він був вражений тим, що Христос його не осуджував за його недомагання - за те, що він переслідував Його громаду, а ласкаво об'являв Себе тому, якого мав був право уважати тяжким ворогом. Павло навернувся, став учнм Христовим і провів багато часу в молитві, спострежеливості та зростанню в досвіді перед тим, як вирушив у дорогу, на поклик Господній, та став проповідувати, вчити та творити великі діла в Його ім'я.

Послухаймо Його слова, в яких відчуваються і його любов і його благоговіння перед Господом: "Що я живу в тілі тепер,-живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе". Павло до глибини відчував, що Ісус прийняв був смерть на Хресті ради нього, а причина в цьому - Христова любов до нього. Коли людина відчуває, що хтось за неї віддав своє життя це не може не зворушити її до вдячності та почуття повинності.

Павло вважає, що його досвід - не тільки доступний йому, а що подібне переконання може мати кожна людина, котра прийме до серця те, що Христос навчав та, що чинив. Він говорить про те, що це не він живе, а Христос проживає в ньому, не на те, щоб похвалитися, який він добрий-віруючий, а щоб дати напрямок, в якому повинен іти кожний, що наслідує Христа.

Але як же нам до цього досягнути? Відповідь ось така: життєвим шляхом кожної людини, а тим більше тієї, що себе поручила Христу, керує Сам Бог. Він нікого не змушує, а діє в парі з нашим хотінням та наставленням. Якщо ми цього бажаємо, то Він постійно наближує нас до Себе, Треба з нашої сторони рішучої постанови, що ми будемо йти за Ним, що ми будемо зло викорінювати в собі, а добро плекати, що ми будемо молитися і самі в в громаді,

Життя в Христі доступне для кожного, а не тільки для вибранців. Усі на різних рівнях, згідно зі своїми особистостями можуть жити з Ним та в Ньому. Це - річ прирордня для християн. Тому й можемо ми молитися "Отче наш", бо ж Отець Небесний - наш Батько, тому що ми в Христі а Христос у нас. Це й показує хресне знам'я: вертикальний полус -Христос у мені; а горизонтальний - я у Христі. Нехай зростає це єднання у нас навіки!

V. Rev. Ihor George Kutash