Home » by Fr. Ihor Kutash » Page 28

У сьогоднішній Євангелії (Матвія 8:28-
9:1), ми можемо почути голос зла. Він походить від бісів, що опанували двох чоловіків з землі Гадаринської, яких Господь Ісус потім визволив з їхнього страшного поневолення: «Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.» Ці слова багато показують нам – вони дають змогу пізнати, що таке зло по своїй природі.

Цю чудотворну Ікону, яку вшановуємо разом з деякими пошанованими списками її на 1-го липня за григоріянським календарем (це – 18-го червня за юліянським), написали на прохання Князя Св. Андрія Боголюбського, внука улюбленого Великого Князя Київського Володимира Мономаха (по
грецькому «мономахос» тобто «той хто бореться сам»; Володимир здобув це прізвище через свою матір, яка була дочкою Візантійського імператора Константина ІХ Мономаха).

Повища Ікона Христа прикрашає Православну каплицю Воскресіння, яку побудували в Дахау, де містився перший концентраційний табір нацистів. Каплиця ця – пам’ятник численним військовополоненим з колишнього Радянського Союзу, які там померли.

У день 24-го червня за григоріянським календарем (це ж 11-го червня за юліянським) ми відзначаємо Православних Новомучеників, чиї свідчення про перемогу нашого Господа над смертю, де вони відомі, нерідко представляються у викривленому світлі (не є це чимось незвичайним зі свідченнями
Мучеників).

У прекрасній та багатій літургійній скарбниці Православної Церкви часто знаходимо особливі перлини Молитви передані чудесними подіями. Ось так і з улюбленою Молитвою, яку повторюємо багато разів у крузі літургійних Відправ а особливо, яку так торжественно співаємо під час Божественної
Літургії: «Достойно є поправді величати Тебе Богородицею, завжди блаженною і найнепорочнішою і Матір’ю Бога нашого.

У дні 7-8 червня 2003 р. у старинному місті Холмі на сході Польщі, Ієрархи, Священики та Вірні урочисто прославили 8 Новомучеників. Між ними 7 Священиків і одна Мучениця, дружина СвященикаМученика (як кажемо в Канаді, «Добродійка»). Вони – представники соток
а то й тисячі православних Християн, яких мучили і вбивали в часі політичної та конфесійної метушні, яку нанесла друга світова війна.

На 20-го травня за Григоріанським календарем (відповідає 7-му травня за Юліанським) ми відзначаємо вражаючу, чудесну подію, що сталася в Єрусалимі в
цей день, який виявився П'ятидесятницею, в 351-му р. За деякими даними, жителі міста називають його «день, коли небо загорілося».

«Церква Божа в Ґотії … усім Християнам Церкви Православної проживаючим поміж народами всленної: нехай помножується милість, мир і любов Отця і нашого Господа Ісуса Христа» [Св. Димитрій Ростовський наводячи Послання, яке приписує Єпископу Асхолію Солунському в Життію Св. Сави
Ґотського (+372), попередника Ґотських Мучеників Криму.]

На 24-го березня за григоріанськимкалендарем (це – 11-го березня за юліанським) ми поминаємо ірландського Святого з цікавим титулом з нерозділеної Церкви 1-го тисячоліття.

На 24-го лютого (це 11-го лютого за юліанським календарем) ми святкуємл пам’ять Святого, якого любили й звірі і люди, Священомученика Власія, Єпископа Севастійського.
Page 28 of 29