Articles

3-го травня 1998. Третя Неділя Пасхи: Жон Мироносиць

Слово Боже: Діянь 6:1-7; Марка 15:43-16:8.

Роздумування про Слово Боже: ВІРА, ЩО ВІДВАЛЮЄ КАМІНЬ ВІД ГРОБУ.

Святі Жони Мироносиці виявили чудову відданість Спасителеві своєю відвагою, коли вони пішли до Його гробу раненько в перший день тижня, не знаючи чи буде їм безпечно та чи матимуть вони доступ до гробу їхнього улюбленого Вчителя, що був загинув так трагічно (як їм здавалося).

Вони проявили три головні чесноти: віру, надію та любов. А ці чесноти всі поєднані. Жодна з них не існує без других. Вони – справжні ціннощі. Вони перетворюють наше щоденне життя від сумного та сірого животіння на життя переможне та радісне. Вони дають нам силу. Походять вони від Всемогучого Бога. Це ж Він вкладає їх у наші серці, наші уми та наші душі.

Чи маємо ми випробовування в нашому житті? Чи в нас важкий камень прикриває гріб нашої розпуки? Треба нам відкотити цей камінь і побачити, через Божу ласку та благодать, як кожна розпука стає стопою до Неба, коли ми знаходимо, що ми можемо постійно надіятись на Бога, на справжнє Джерело всього добра.

Добра вістка в тому, що в нас уже є цей дар віри, яку знайшли Жони Мироносиці. Ця віра відкотить камінь від дверей гробу, коли ми проявлятимемо відвагу, яка походить від надії та любові. Але ми не будемо цього знати доти, доки ми не встанемо з нашого ліжка розпуки та не звернемо свої стопи до того сумного й страшного гробу.

Та коли ми дійдемо до нього ми знайдемо цю радість: камінь уже відвалений і нас вітає Воскреслий Христос переможним привітом: “Радійте!”

Свящ. Ігор Юрій Куташ, Настоятель

May 3, 1998. Third Sunday of Pascha: The Myrrh-bearing Women

God’s Word: Acts 6:1-7; Mark 15:43-16:8.

Meditation on God’s Word: THE FAITH WHICH ROLLS AWAY THE STONE

The Myrrh-bearing Women expressed wonderful devotion to the Saviour by their courage in going to His tomb on the first day of the week without knowing whether they would be safe in doing so or even whether they would gain access to the tomb of their beloved Teacher Who had perished so tragically (so they thought).

They showed the three cardinal virtues: faith, hope and love. And these virtues are all linked. None of them exists without the other. They are true treasures – they transform our daily lives from a sad and graceless existence into a life of victory and joy. They give us strength. They come from the Almighty God Who inspires them in our hearts, our minds and our souls.

Do we have trials in our lives? Are there obstacles, heavy stones which cover the tomb of our despair? We must roll away this stone and see that by God’s kindness and grace each despair becomes a step towards heaven as we find that we can continually rely upon God, the true Source of all that is good.

The good news is that we already have this gift of faith which the myrrh-bearers found. This faith will roll away the stone as we exercise the courage that comes from hope and love. But we shall not know this unless we rise up from our bed of despair and direct our steps towards that sad and scary tomb.

When we arrive, we shall find this joy: the stone is already rolled away and the Risen Christ meets us with the victorious greeting: “Rejoice!”

Ihor George Kutash, Priest

le 3 mai 1998. Troisième dimanche après Pâques. Les Myrophores

La Parole de Dieu: Actes 6,1-7; Marc 15,43-16,8.

Méditation sur la Parole de Dieu: LA FOI QUI DÉROULE LA PIERRE DE L’ENTRÉE DU TOMBEAU

Les Femmes Myrrhophores ont exprimé leur dévotion au Seigneur par leur courage d’aller au tombeau le premier jour de la semaine, sans savoir si elles seront secourues ou si elles auront accès au corps de l’Enseignant bien-aimé Qui a péri si tragiquement (comme elles l’ont aperçu).

Elles ont montré trois vertus cardinales: la foi, l’espoir et l’amour. Et ces vertus sont toutes liées. Aucune d’elles n’existe sans l’autre. Elles sont de vrais trésors, qui transforment notre vie quotidienne de l’existence grise et triste en la vie de triomphe et de joie. Elles nous donnent la force. Elles viennent de Dieu tout puissant Qui les inspire dans notre coeur, notre âme et notre esprit.

Avons-nous des épreuves dans notre vie? Y a-t-il des obstacles, des pierres lourdes qui couvrent le tombeau de notre désespoir? Nous devons dérouler cette pierre pour voir que par la grâce de Dieu chaque désespoir devient un pas vers le ciel, quand nous reconnaissons que nous pouvons nous fier à Dieu, la Seule Source du bien.

La bonne nouvelle est que nous avons déjà ce don de foi qu’ont trouvé les myrrhophores. Cette foi déroulera la pierre fortifiée par le courage qui vient de l’espoir et de l’amour. Mais nous ne le saurons pas, si nous ne nous lèvons pas de notre lit de désespoir et ne nous dirigeons pas notre chemin vers ce tombeau triste et menaçant.

Quand nous arriverons, nous trouverons cette joie: la pierre est déjà déroulée et le Christ ressuscité nous rencontrera avec la salutation du triomphe: “Réjouissez-vous!”

Ihor Georges Kutash, Curé